Читання думок 3 – Думка

Що таке думка? Спогад, бажання, рішення, дія.

Повернімося трохи до слова «читання думок». Варто розділити його надвоє й чітко визначити, щоб наш аналіз був точним.

Що таке думка?

Думка: «це бажання, що постає з оживлення спогадів, яке людина, вирішивши, знову здійснює».

Отже, насправді слово «думка» складається з кількох складників:
Спогад → Бажання → Рішення → Дія

Дія — це вже той вчинок, який ми здійснюємо своїм тілом.

У нашому розумі бажання і рішення — це те, що крутиться безперестанку, і з них постають наші вчинки.

Дія одразу після того, як сталася, стає спогадом.

(Чинників 4 чи 3? Не має значення. Не застрягаймо тут...)

Практичні приклади думок: оживлення якогось смаку, відчуття запаху, роздуми над приємним видовищем, побаченим раніше, або відчуття від читання книжки, що зринає в пам'яті.

Варто обміркувати, наскільки простими люди вважають власні думки, однак треба визнати, що наше слово «думка» зовсім нелегко точно визначити, бо воно складається не з одного, а з кількох складників, і в часі вони настають не одночасно, а один за одним.

Отже, велика легковажність з боку людства — не досліджувати ретельніше роботу власного розуму. Але ж і такого уроку в школі не було: «аналіз людської свідомості: теорія – практика».

Таке спотворення інформації характерне для нашого світу і, на жаль, набирає дедалі більших масштабів. Речі, важливі для розвитку людського розуму і щасливого життя, зневажають, з них сміються, тоді як неістотні речі роздувають, проголошують, і в натовпі (бо там зникає особиста відповідальність) здатні навіть убивати за свої хибні ідеї.

Повернімося до нашого аналізу:

Спогад (смачний смак напою) → Бажання (хочу відчути його знову) → Рішення (зроблю чи ні?) → Дія (купую напій)

Якщо зобразити це колом, вимальовується, що дія, щойно ми її здійснюємо, минає. Після того як вона минула, залишається лише спогад, отже, він може слугувати основою для наступного бажання, що виникне, і так далі.

У нашій людській формі буття ми робимо це день у день. Отже, виникає повторення, тобто циклічність. Це і спричиняє формування залежностей.

Тут навіть немає чому дивуватися, бо природно, що в нас є спогади, скажімо, про торішню відпустку. Природно, що ми іноді про неї думаємо. Природно, що ми прагнемо повернутися у свої спогади. Природно, що наступного року ми навіть повторимо це — поїдемо відпочивати на те саме узбережжя, що й торік.

Коли часто повторюють слово «природно», замислись: насправді це не природно. Коли твій хлопець сміється зі своїх грубих зауважень, чому ти не смієшся? Бо ти знаєш, що це не смішно...