Читання думок 1 – Вступ

Чи існує читання думок? Подивись на доказ.

У людській мові існує слово: «читання думок».

У нашому метушливому світі не буде перебільшенням сказати, що ми рідко зустрічаємо когось, хто був би здатен до науки читання думок. А якщо хтось і здатен, навіщо б він це розголошував? Це особливий дар, і він приховує в собі таємне щасливе життя.

У фільмах трапляються подібні «суперздібності», і люди юрбами йдуть у кінотеатри, щоб пережити життя головних героїв. Повернувшись додому після фільму, вони кілька годин почуваються зарядженими, щасливими, але ж «Тримаймося фактів, я на таке не здатна, тільки він... Та й узагалі, все це вигадка...» — повторює собі більшість, тому й далі живуть своїм нещасливим життям так, ніби ніколи не бачили на екрані героя із суперздібністю.

Але хіба глядачі заплатили за квиток у кіно не для того, щоб творець фільму змінив їхнє життя — так само, як він змінив і своє власне, показавши свій фільм?

Тобто творець фільму створив фільм з тією метою, бо наперед побачив думки людей: що в майбутньому, коли його фільм буде готовий, вони підуть у кіно, заплатять за квиток, і творець розбагатіє з виторгу. Це перший доказ того, що читання думок існує. І не просто існує — серйозне багатство й щастя чекають на того, хто сприйме це серйозно.

Кожен прагне цієї суперздібності. І цю здібність можна опанувати. Звісно, лише тому, хто вірить у такі «божевілля» і в кому ще не згасла й сама здатність читати. Бо здатність читати думки ми забули. Точніше, нас змусили її забути.

Ти пам'ятаєш зі школи такі предмети, як «Читання думок: теорія – практика»?

Я пам'ятаю лише такі предмети, як «Негайно забудь читання думок і будь нещасною все життя: теорія – практика». Такою була мета обов'язкових шкільних предметів, і визнаймо: ця система отуплення працює доволі ефективно. Полагодити те, що в нас зруйнували, — марудна праця, бо це навмисно, планомірно витирали з нашого розуму, так само як помалу витирають і читання, бо ми все дивимося у відео.

Тут, на самому початку циклу статей, я хочу розвіяти одну оману: здатність читати думки не полягає в тому, що тебе запитають: «Скажи мені, про який колір я думаю», і ти на це одразу з усмішкою відповіси. Хто в це вірить, той розчарується. Мистецтво читання думок незрівнянно піднесеніше, ніж витрачати бодай хвилину на таких прискіпливих людей, що постійно критикують.

Згадай творця фільму. Скільки сумнівних, недоброзичливих людей, мабуть, хотіли відмовити його від того, щоб він прочитав думки тих глядачів, які, побачивши прем'єру фільму, одразу підуть у кінотеатри? Якби він послухав нещасних людей, що сумніваються, він ніколи не став би творцем і не зміг би розбагатіти зі свого фільму...

Повертаючись до аналізу «Скажи мені, про який колір я думаю»: хіба сліпа людина знає кольори? Якщо вона ніколи не бачила кольору, доволі принизливо просити її: «Скажи мені, про який колір я думаю!», чи не так?

Тоді з'ясувалося б, що сліпа людина, яка ніколи не бачила кольорів, щасливіша за ту, кого сліпим робить саме її зір...

Знайомство

Розгляньмо одну історію. Припустімо, є людина, яка справді здатна читати думки. Вона йде на вечірку й каже товариству, що вона читач думок. Як би на це відреагували люди? Ба більше, а що, якби це ти так представилася на вечірці?

Ситуаційні вправи надзвичайно ефективно допомагають науці читання думок. Отже, якщо ти здатна уявити цю ситуацію, то, можливо, ти вже й зараз умієш читати думки або принаймні близька до цього…

Чиї думки ти читаєш?

Погляньмо на продовження історії, на реакцію людей: припустімо, товариство зневажає того, хто стверджував про себе, що він читач думок. (очевидно, мало хто залишився б із ним наодинці, щоб розпитати про таємниці читання думок...)

Але що, як він мав на увазі власні думки, коли казав: «Я читач думок.»?

Хіба не це характерно для кожної хвилини, яку людина проводить наяву? Хіба ми не читаємо власні думки день у день навіть по кілька тисяч разів? Аякже, читаємо. Тільки зазвичай кажемо так: нам щось спало на думку.

Отже, якщо людському розуму настільки часто властива ця діяльність — читати свої думки по кілька тисяч разів на день, — то хіба не так радше мав би представлятися кожен: що за фахом він читач думок?

Не думай, що це дитяча гра слів чи філософування. Це надзвичайно серйозна річ, і тут починається також наука «пізнай самого себе».

Ти читаєш свої думки цілий день. Але за роки це стало для тебе настільки природним, що ти не зупиняєшся над цим замислитися. Люди переконані, що це настільки природно, що немає й сенсу досліджувати це ретельніше, ба більше — дивно дивляться на того, хто це вивчає.

І тут я дещо зауважу. Якби все це не мало сенсу — аналізувати світ людської свідомості, думок, слів, — то як сьогодні можливо, що ми сідаємо перед комп'ютером, і «не-людина» відповідає на наші запитання? Як можливо, що не-людина здатна розуміти тексти, зображення й відео, генерувати програми?

Якщо колись і на часі ретельніше дослідити власний розум, то хіба не зараз, коли в історії людства з'являється сутність, наділена надзвичайним інтелектом?

Поглянь на своє життя ззовні...

Уяви, що ти пливеш у річці, і вона тебе несе. Несла й досі, і це здавалося природним. Та раптом ти помічаєш на березі людину, яка за тобою спостерігає. Очима цієї людини ти бачиш саму себе в течії річки. Так ти починаєш дивитися на своє життя як сторонній спостерігач. А якщо ти вже стала стороннім спостерігачем, то будеш здатна спостерігати не лише за власними думками, а й за розумом будь-кого. Поки річка тебе несла, ти не бачила інших людей, бо їх закривали хвилі. А з берега добре видно, що річка несе не лише тебе, а поруч із тобою й інших.

Отже, перший крок на шляху до читання думок — зміна погляду. Тобі треба вийти на берег річки, щоб спостерігати за собою та іншими, як вони пливуть за течією.

І це той момент у часі, коли вирішується, хто справді хоче повернути собі чудову здатність читати думки. Хто замкнутий і в кому немає наполегливості, той ніколи не стане читачем думок. А хто не читач думок, тому зрештою буде соромно, коли прочитають його думки.

Навіщо це взагалі потрібно?

Просто. Успішні люди стали успішними тому, що уявляли себе успішними в майбутньому і на 100% у це вірили. Це факт. І приклад творця фільму також слугує доказом, що для успіху треба бачити майбутнє.

Хто знає думки іншої людини, той знає, як відреагує той, хто стоїть навпроти. А хто знає, як відреагує інший, той здатен досконало керувати людським спілкуванням, бо може витягти будь-яку інформацію зі свідомості іншого. Отже, читання думок насправді обдаровує величезною мудрістю і знанням того, хто його практикує.

Того, хто спілкується досконало, не спіткає несподіванка, бо все відбувається так, як він наперед запланував.

Третього шляху немає

Якщо ти зараз думаєш, що, виходячи з цього, найважливіше для тебе — просто зараз опанувати науку читання думок, то, можливо, я справді наперед побачив твої думки. А якщо ти думаєш, що все це не має жодного сенсу, то, можливо, я справді наперед побачив і цю можливість.

Третього шляху немає. Вирішуй. Зараз.

Міхаель Заїн.